Творческий путь Мунка. Ранний период

Мунк родился в 1863 году в местечке Летен в семье военного доктора. Его детство прошло в постоянных переездах, но большую часть времени он провел в Осло.

В 5 лет Эдвард потерял мать, а его отец впал в болезненную религиозность, из-за чего маленький Мунк стал мучиться ночными кошмарами. Затем последовала смерть сестры Эдварда Софи, которая отразилось на душевном состоянии юноши: он разочаровался в религии и полностью посвятил себя творчеству.

Первые весомые работы Мунка — «Больная девочка» и «Весна», а также серия работ, в которых по-разному обыгрывается сюжет комнаты страдающего умирающего человека.

В 1879 году Мунк стал студентом технического колледжа, однако здоровье его не позволяло посещать занятия. Более того, Эдвард принял окончательное решение стать живописцем.

Постепенно Мунк познакомился с богемой Осло, а в 1883 году состоялся его дебют —  во Дворцовом парке был выставлен его «Этюд головы».

В 1885 году Мунк познакомился с Милли Таулов, кокеткой, которая совсем не серьезно относилась к влюбленному художнику.

Оказавшись в Париже в дни Всемирной выставки, Мунк стал учеником Леона Бонна, много ходил по музеям и экспериментировал со стилями. В этот период на него влияли пуантилизм и импрессионизм.

Когда его отец внезапно скончался от инсульта, Мунк впал в депрессию, стал злоупотреблять алкоголем и замкнулся в себе. В это время он создал знаковую работу «Ночь в Сен-Клу», которая ознаменовала ряд изменений в его творчестве.

Зрелый период творчества Мунка

В 1890 году Эдвард вернулся в Христианию, где прошла его персональная выставка. Затем он отправился во Францию и провел зиму на Лазурном Берегу, в Ницце.

К этому времени «экспрессионистский» почерк художника окончательно сформировался: его работы можно узнать по символичным сюжетам, ярким четким линиям и нарочито упрощенным формам.

В начале 90-х годов ХIX века Мунк много путешествовал — из Берлина в Париж, затем в Христианию и обратно. К 1893 году художник окончательно сформулировал идею «фриза»   — целой серии картин, посвященной вечным темам. Крупнейшее полотно этой серии —   «Фриз жизни», надо которым он трудился около 10 лет.

В 1898 году Мунк стал встречаться с Туллой Ларсен, которая безумно влюбилась в него. Их отношения были очень тяжелыми: они то сходились, то расставались, Тулла пыталась покончить собой, а Мунк загадочным образом прострелил себе руку. Несмотря на то, что роману в конце концов пришел конец, психическое здоровье художника из-за этого сильно пошатнулось: у мастера начались периодические нервные припадки, которые в результате в 1908 году привели его в психиатрическую больницу.

В начале ХХ века художник стал писать более грубо и резко, мазки стали шире, а цвета —  контрастнее. На закате жизни он изображал преимущественно крестьян и сельскую жизнь.

«Крик» — одно из известнейших полотен живописца, существующее в нескольких экземплярах. Эту картину Мунк написал в 1893-1910 годы. Первое название работы —   «Отчаяние».

Скончался Мунк в 1944 году в возрасте 80 лет.

Мунк и Берген

Конечно же, Эдвард Мунк бывал и в славном городке на Северном море. В 1916 году он написал полотно «Автопортрет в Бергене», которое находится в Музее Мунка в Осло. Все автопортреты художника выполнены с долей скептицизма и самоиронии.

Приезжайте в Берген, чтобы поближе познакомиться с творчеством известного норвежского художника: в Бергенском музее искусств вы увидите множество его полотен.

Приятного и познавательного путешествия!

Это был известный художник, фантазер и романтик Теодор Киттельсен.

Великий фантазер

В 1857 году в захолустном местечке Крагер в Норвегии на свет появился Теодор Северин Киттельсен. Он родился и рос большом купеческом доме, где помимо него было 7 детей.

Талант художника раскрылся в мальчике с ранних лет, однако позволить себе полностью посвятить жизнь живописи он не мог: глава семьи рано скончался, и Теодору пришлось самому зарабатывать на жизнь. Так, он успел побывать учеником маляра и часовщика.

Именно благодаря часовому мастеру Киттельсен и познакомился с Дидрихом Олой, меценатом и почитателем живописи, с чьей помощью поступил в школу Искусств. Там будущий художник отучился два года, после чего продолжил обучение в Мюнхене.

Однако на первых порах не все шло гладко: в какой-то момент Ол перестал содержать молодого человека, а продавать картины пока получалось плохо. Затем юноша оказался в армии, посетил Париж, а после чего снова приехал в Мюнхен. Наконец, удача ему улыбнулась: в 1883 году он с группой немецких живописцев получил серьезный заказ —  проиллюстрировать крупное издание народных сказок Норвегии, состоящее из трех томов.

Но на чужбине Киттельсену работалось плохо, и в 1887 году он все-таки вернулся домой, чтобы больше никогда не покидать милую сердцу родную страну.

Расцвет творчества художника: норвежский период

Теодор нашел довольно необычную работу — устроился смотрителем маяка на одном из Лофотенских островов. Здесь он ожил душой и создал потрясающие серии рисунков, которые впоследствии составили отдельные книги.

Все они достойны упоминания. Первая, 1890 года, называлась «Жизнь в стесненных обстоятельствах», вторая — «С Лофотенских островов», третья, 1892 года —  «Колдовство». Кстати, тексты Киттельсен писал самостоятельно.

Самой известной книгой Тео стала «Черная смерть» (середина 90-х годов ХIX века), в которой он ярко изобразил страшную чуму, буквально опустошившую Европу в XIV столетии. Черно-белые тона, искаженные от страха и болезни лица — мастеру удалось передать весь ужас постигшей Старый Свет беды.

В ХХ веке мастер создал произведения, благодаря которым он получил широкую известность. Во-первых, это акварельная серия «Сказки водопада», во-вторых, автобиография 1911 года «Люди и тролли, воспоминания и грезы».

За свои труды в 1908 году художник получил высшую награду Норвегии, о которой мечтают все живописцы — Орден Святого Олафа.

Киттельсен и тролли

Киттельсен был истинным романтиком. Вот что он писал о себе: «Мне по душе все таинственное, сказочное и величественное в нашей природе». Художник высказывал опасение за то, что, если он вдруг начнет изучать природу с применением разума, то невольно «отупеет в своих чувствах». Этого, видимо, он боялся больше всего на свете.

Теодор утверждал, что видел настоящих троллей: ему запомнился ужасный и вместе с тем чудесный глаз этого существа, переливавшийся в темноте. Конечно, доказательств тому, что встреча эта действительно была, нет никаких, но… в это так хочется верить, не правда ли?

Из-под пера Киттельсена вышло много сказочных персонажей: он писал страшных ведьм и воздушных фей, драугов — оживших мертвецов и келпи — водяных духов из Шотландии.

Художник с юмором

Есть у Теодора еще одна оригинальная работа под названием «Есть ли душа у животных?». В ней он сатирически изображает представителей фауны, которые ведут себя, как люди — отмечают праздники, закатывают пирушки, резвятся, как дети. В этих персонажах очень легко узнать себя, если познакомиться с творчеством этого ярчайшего художника Норвегии поближе.

Любите живопись и верьте в чудеса!

Сквозь тернии к звездам

В 1684 году в этом славном городе появился на свет Людвиг Хольберг, будущий основоположник норвежской литературы.

В 10 лет мальчик осиротел, жил довольно бедно, но все-таки поступил на обучение в Копенгагенский университет, где прослушал курс богословия. На этом Хольберг не остановился: добравшись до Англии, он два года проучился в Оксфорде, затем отправился в путешествие по Европе, пока окончательно не осел в Дании.

В 1717 году Людвиг стал профессором университета Копангагена. Там он начал писать.

Литературные труды Хольберга

За всю свою жизнь выходец из Бергена создал много литературных произведений, которые сделали его состоятельным человеком.

Он писал стихи, философские и исторические очерки, все — в лучших традициях Просвещения, пропитанные глубоким рационализмом.

Главным историческим трудом Хольберга считается «Введение в историю европейских государств» — работа, созданная в 1711 году. Кроме того, он стал автором масштабного труда «Всеобщая история церкви от возникновения христианства до Лютера» (1738). Духовно Людвиг близок таким писателям, как Аддисон и Монтень.

Среди его поэтических произведений выделяется эпос «Педер Парс» 1719 года —  комическая работа, пародирующая модные в XVIII веке стилизации под Гомера.

В наследстве Хольберга есть много комедий — именно поэтому его называли «Датским Мольером». Все они — блестящая сатира, в которой выведены образы «миниатюрных дураков» — бездельника, политикана, надменного нищего дворянина.

Людвиг считал, что его творчество должно воспитывать умы, поэтому он создал много моралистических эссе. Есть в его «арсенале» и сатирический роман «Путешествие Нильса Клима под землей» 1724 года, которое перекликается с знаменитой книгой Свифта о Гулливере. В данном произведении Хольберг высмеял устаревшие традиции и порядки современного ему общества.

Память в Бергене

Жители Бергена помнят о своем талантливом предке: в городе установлен памятник писателю, датированный 1884 годом. Интересно, что это один из старейших монументов во всей Норвегии.

Людвиг изображен во весь рост в красивом старинном облачении. Опираясь на трость, он наблюдает за жизнью Бергена. Памятник высотой порядка 12 метров выполнен из благородного бургундского камня.

Приезжайте в Берген — город, бережно хранящий свою богатую историю!

Поистине уникальным его делает то обстоятельство, что он разрабатывался при непосредственном участии тех, для кого предназначен, то есть скейтеров. В нем созданы превосходные условия для катания как новичков, так и профессионалов. Oslo Skatehall состоит из достаточно обширной уличной зоны, хафпайпа и двухэтажной чаши. Кроме того, на территории этого скейт-парка функционирует медиа-зал, в котором скейтбордисты могут просматривать видео собственных трюков, игровая комната, а также уютное и вместительное кафе. В будние дни стоимость посещения Oslo Skatehall составляет для взрослых 80 норвежских крон, а для детей — 50 норвежских крон. Для тех, кто просто желает посмотреть на трюки скейтеров, вход абсолютно бесплатный.

Едвард Гріг

Норвезький композитор Едвард Гріг народився і помер в Бергені. Він належить до яскравих представників романтизму в музиці кінця XIX – початку XX століть. Кажуть, що його музикою дихає сама Норвегія. І всі, хто побував в тій суворій, але чудовій країні, вдихав солоне повітря і насолоджувався прекрасними видами на численні фіорди, підтверджують це.

Багато в чому це і тому, що Гріг черпав своє натхнення з народної творчості. «У мене точно очі розкрилися! Я раптово збагнув всю глибину, всю ширину і міць тих далеких перспектив, про які не мав до того поняття; тут лише я зрозумів велич норвезького народної творчості і власне моє покликання і натуру», – згадував він. Не тільки бергенці, але і всі норвежці вважають Едварда Гріга «своїм» композитором. Але при цьому його творчість належить всьому світу.

У Трольхаугені

Має сенс відвідати Трольхауген саме влітку. По-перше, тут все виглядає набагато мальовничіше, ніж в інші пори року, а, по-друге, влітку йде велика концертна програма, часом, і під відкритим небом. Насправді, Трольхауген – це не просто будинок-музей, це цілий музейний комплекс з декількох об’єктів, в який входять:

• Будівля музею. У музеї знаходяться особисті речі Гріга, його ноти. Можна подивитися і фільм, присвячений музиканту. Природно, на норвезькій мові.
• Безпосередньо будинок композитора. Тут можна подивитися, як жив композитор і його сім’я, його особисті речі, зануритися в побут тієї епохи.
• Невеликий будиночок, де Гріг складав свою музику. Він стоїть трохи осібно, і видно, що творча людина шукала усамітнення для того, щоб відчути музику. Власне, це однокімнатна хатина, всередині якої стоїть стіл, скриня, крісло-качалка і, звичайно ж, піаніно.
• Камерний концертний зал Трользален. Він вважається кращим у всій Норвегії. У дні концертів саме тут грають музиканти зі світовим ім’ям.
• Могила композитора і його дружини в скелі.
• Також вам неодмінно покажуть лавку, на якій любив відпочивати Гріг, і місце, де він прищвартовував свій човен.

Можна замовити екскурсію по будинку. Один з екскурсоводів володіє російською мовою і з радістю готовий поділитися інформацією про композитора. Ну а після екскурсії можна розслабитися і перекусити в кафе, звідки відкриваються мальовничі краєвиди на озеро.

І подивитися, і послухати

Щорічно в День народження Едварда Гріга – 15 червня – тут відкривається концертний сезон. І триває він рівно 10 тижнів. В цей час в Трольхауген з’їжджаються композитори з усього світу. Грають класичні музичні твори і, звичайно ж, музику самого Гріга.

Концерт триває всього півгодини, щоб туристи не встигли засумувати. Втім, хіба можна занудьгувати під таку музику! .. У гарну погоду організовують виступи під відкритим небом. Але таке трапляється досить рідко, оскільки в Бергені майже цілий рік йдуть дощі, або досить холодно.

Втім, навіть якщо ви не відносите себе до шанувальників класичної музики, а про Едварда Гріга чули «краєм вуха», вам все одно варто відвідати Трольхауген. Дуже вже там спокійно, легко дихається, а природа сама налаштовує на романтичний і творчий лад.

Норвезькі фіорди перебувають під охороною ЮНЕСКО. У глибину фіорди досягають півкілометра, а в висоту сягають півтора кілометрів над рівнем моря. Тут є чимало мальовничих водоспадів, а на скелястих стрімких схилах росте всілякі рослини.

Що таке фіорд

Далеко не всі знайомі зі значенням цього слова. Насправді, все дуже просто. Фіорди – це невеликі затоки, які як би врізаються углиб суші. Можна сказати, що це навіть озера, тільки солоні: вода в них морська. Фіорди завжди спокійні, саме тому вони і володіють чарівністю, якf нескінченно гармонує з усією природою Норвегії.

Часто ці затоки знаходяться в оточенні диких скель з рослинністю і без. Однак самостійну подорож до скель категорично заборонено. Це може бути небезпечно для життя! Зі скель періодично сходять льодовики, а також трапляються каменепади. Рекомендується зайнятися вивченням фіордів спільно з професійним гідом.

Найбільш відомі норвезькі фіорди

Фіордів в Норвегії багато. Більше тисячі. Однак туристам рекомендується відвідати найдоступніші і наймальовничіші з них:

• Нерей-фіорд;
• Согне-фіорд;
• Люсі-фіорд;
• Гейрангерфіорд.

Їх добре видно з самого західного узбережжя. І саме вони служать «фотомоделями» для всіляких листівок і туристичних проспектів. Крім того, якщо скористатися фунікулером в Бергені, можна відмінно оглянути скупчення фіордів і, звичайно ж, зробити чимало цікавих фотографій.

Кілька цікавих фактів

Фіорди – справжні свідки давньої історії землі. Вони утворилися, коли льодовики стали відступати з суші, формуючи складний рельєф. Норвезькі фіорди бачили, як вимирали мамонти і як борознили море бойові кораблі вікінгів.

Завдяки особливостям клімату, вода у фіордах ніколи не замерзає. Тут мешкають такі тварини, як тюлені, морські свині. А над скелястими кручами парять орли.

Найглибше місце серед фіордів – Согне-фіорд. До дна ні багато ні мало – 1 308 метрів. Та й інші місця аж ніяк не мілководні. Це дозволяє робити фіорди частиною судноплавної системи Норвегії. Однак при цьому норвежці дуже трепетно ставляться до своєї природи і не допускають навіть найменшого її забруднення, незважаючи на наявність нафтових та інших підприємств.

Чим ще можна зайнятися на фьордах

Крім безпосередньо споглядання і занурення в природу, на фіордах туристу можуть запропонувати чимало інших цікавих занять:

• любителям риболовлі рекомендується спробувати себе в ловлі тріски та інших видів риб. Але спочатку необхідно вивчити основні правила. Так, наприклад, не можна продавати спійману рибу, можна використовувати виключно ручну вудку, а також заборонено вивозити з країни більше 15 кг спійманої риби;
• екстремалам, напевно, припаде до душі можливість стрибнути з прямовисної скелі на банджі – спеціальній гнучкій стрічці;
• скелелази зможуть підкорити норвезькі скелі. До послуг новачків досвідчені інструктори, які дадуть необхідні рекомендації;
• в кінці кінців, можна просто посидіти на обриві, звісивши ноги над півкілометровою висотою і насолоджуватися спокійними просторами синіх гірських озер.

Аж до 1299 року Берген був столицею Норвегії, проте потім цей привілей відійшов Осло. В даний час це найбільше промислове місто країни. Сьогодні в ньому проживає трохи більше 240 тисяч жителів.

Історія заснування

Місто було засноване в 1070 році норвезьким королем Олафом Третім. З 1217 по 1299 рр. Берген був столицею Норвегії і служив резиденцією королів і єпископів. Пізніше він став ключовим торговим містом і одним з найбільших в Європі портів. Бергенська набережна і сьогодні є значущою пам’яткою міста. Вона включена до списку історичної спадщини ЮНЕСКО.

Основні міські пам’ятки

Туристу, який вирішив відвідати Берген, буде, на що подивитися:

• знаменитий рибний ринок, який постачає морепродуктами не тільки Норвегію, але і частину Європи. Тут туристу запропонують купити що-небудь з дарів моря і покуштувати різноманітні рибні страви, головною з яких можна вважати рибний шашлик;
• Бергенский лютеранський собор – це перша кам’яна церква, зведена ще в XII столітті. Він неодноразово горів і в XVI столітті був відбудований заново;
• комплекс торгових будівель Брюгген на набережній. Тут розташовуються торгові точки, орієнтовані в основному на туристів, а також безліч кафе і ресторанчиків, де можна недорого і смачно поїсти після походів за покупками;
• фортеця Бергенхюс. На її території розташовується найстаріша міська споруда – вежа Розенкранц, зведена в 1546 році. Вежа носить свою назву на честь коменданта фортеці – Еріка Розенкранца;
• церква святої Марії. Вона була закладена ще в XII столітті, з тих пір неодноразово перебудовувалася і реставрувалася. Напевно, саме тому вона виглядає значно краще за всі інші середньовічні будівлі міста;
• фіорди. Знамениті мальовничі норвезькі фіорди. Їх неодмінно варто оглянути саме в Бергені – неспроста місто називають столицею фіордів. Втім, ще його звуть столицею дощів. Підраховано, що 270 днів в році тут випадають опади. Тому вам дуже пощастить, якщо ви опинитеся в Бергені в сонячну погоду.

Незважаючи на те, що Берген є найбільшим нафтовидобувним центром Європи, він названий одним з найчистіших її міст. Проживання для туристів тут досить дороге: у середньому кімнати можна зняти за 30 євро на добу, а апартаменти – за 65 євро.

У Бергені свого часу мешкало чимало видатних діячів політики і мистецтва. Серед них: Едвард Гріг, Людвіг Хольберг, Курт Нільсен, Ольве Ейкему і багато інших.

В кінці дня неодмінно варто вийти на набережну і помилуватися чудовим морським заходом, що забарвлює хвилі в найрізноманітніші кольори і відтінки …

Саами

Саами, вони ж лопарі, вони ж лапландці – невеликий народ, представники якого, до речі, проживають і в Росії. У Норвегії їх чисельність найвища – приблизно 40 тисяч чоловік. Для порівняння, в Росії – всього близько 2 тисяч. Це корінні жителі Північної Європи, у саамів, де б вони не проживали, є свої національні атрибути – прапор і гімн. Основне заняття історичних саамів – оленярство і рибальство. Сьогодні ці споконвічні промисли втратили своє колишнє значення, однак лапландці свято шанують і бережуть свою історію і культурні досягнення.

Ласкаво просимо на свято саамів

Треба сказати, що 6 лютого День саамського народу відзначається в усіх країнах, де проживають лопарі – в Росії, Швеції, Фінляндії. Але особливим розмахом відрізняються святкування в Норвегії.

Історія Міжнародного дня саамів почалася порівняно недавно. У 1917 році в норвезькому містечку Трондхейм були організовані перші саамські збори, на яких було прийнято рішення об’єднати всіх саамів для вирішення спільних проблем, незважаючи на політичне і географічне положення.

Зазвичай в цей день у всіх країнах, де проживають саами, над ратушею або іншою головною будівлею міста піднімається саамський прапор, лунають національні саамські пісні і, звичайно ж, виконується гімн Sámi soga lávllaat.

Дітям у школах у цей день розповідають про саамську культуру, про сам народ і його багатої історії.

У Норвегії свято відзначається особливо барвисто і з розмахом. Рекомендується відвідати столицю норвезьких саамів – місто Карашок. В інших містах, де проживають лапландці, Міжнародний день саамів також відзначається. Наприклад, в Тромсе можна побачити (і навіть в деякому роді взяти участь) в національній розвазі – гонці на оленях.

Потрібно лише заздалегідь подати заявку і довести своє вміння управляти оленями. Однак чи вийде перемогти – велике питання. Адже для участі в змаганнях прибувають сюди майстри оленячих упряжок з усієї Європи, а також місцеві жителі. І це дійсно захоплююче видовище: здіймаючи хмари снігу, упряжка мчить на швидкості 60 км/год під крики глядачів, уболівальників і самих погоничів …

Не забороняється і участь в змаганнях по накиданню ласо. Можна почути народні саамські піснеспіви, взяти уроки їзди в оленячій упряжці і, звичайно ж, покуштувати різноманітні страви.

У Тремсе в цей день демонструють кінофільми про саамів, читають пізнавальні лекції. Туристи можуть побувати в цьому лапландському чумі, закупити всілякі сувеніри. В інші дні у Тремсе можна відвідати музей саамського народу. У місті знаходиться і їх парламент, де проходять збори і вирішуються національні питання. Туриста, звичайно, на зібрання парламенту не допустять, але ось коли збори не проводяться, будівля відкрита для відвідування.

День саамів в Бергені

Відзначається цей день і в самому Бергені. Правда, не так широко. Демонструються фільми, проводяться лекції, звучать національні лапландські пісні – йойку. Самі лапландці приходять в національних костюмах, туристи можуть попросити сфотографуватися з ними. У цей день допускається і відвідування якої-небудь лапландської сім’ї, члени якої охоче розповідають про себе, свого життя і предків.

Треба сказати, що саами пропагують свою культуру і в інших країнах світу. Вони відкриті і не замкнуті. Особливо охоче їх приймають в Японії.

Льодовики вражають своєю неквапливою, але нестримною міццю. Їх ніщо не може зупинити. Навіть скелі їм не перешкода. За часів льодовиків камені розривалися, наче паперові, утворювалися річки і озера, долини і круті обриви. Звичайно, туристу тут є чим зайнятися. Це і скелелазіння, і альпінізм, і гірська рибалка, сплав по швидких гірських річках, і лижні види спорту.

Однак самостійне підкорення льодовика може завершитися трагічно. Тому уряд Норвегії закликає для цього вдаватися до послуг професійних гідів. На жаль, але кількість нещасних випадків на льодовиках все ще не зменшується. І це відбувається лише через необережність і самовпевненість туристів.

Зате під час організованого гірського сходження незабутні відчуття і сотні чудових фотографій забезпечені! Те ж саме можна сказати і про катання по гірських річках. До послуг туристів тут є чимало спеціалізованих баз.

Музей льодовиків

Тільки без здивувань. Є в Норвегії і такий музей. Сама будівля, спроектована архітектором Северре Феном, заслуговує на увагу. Сам музей розташований у Фьорланді. З Бергена до нього можна дістатися як на своєму автомобілі, так і на автобусі.

Власне, музей представляє собою інтерактивну виставку, яка за допомогою комп’ютерних технологій видовищно і наочно повідає про те, як льодовики міняли Землю, як вони виникали, як «вмирали» і переміщалися. Адже саме завдяки льодовикам Норвегія знайшла свої знамениті фіорди. І до цього дня вони залишаються тієї самою міццю природи, приборкати яку людині все ще не під силу.

Найбільші льодовики Норвегії

У Норвегії льодовиків досить багато, але ось тільки найбільші і знамениті з них, які рекомендуються до огляду:

• Йостедалсбреен – доісторичний льодовик, один з найбільших не тільки в Норвегії, але і у всій Європі. Його площа сягає на 487 м2, товщина льоду подекуди сягає 600 м. Важко уявити собі подібне, навіть перебуваючи безпосередньо на льодовику;
• Тюстігбреен. Тут організовані літні курорти для лижників. Відмінною особливістю є те, що можна одночасно і засмагати в купальнику, і кататися на лижах, дивуючи фотографіями своїх друзів і знайомих. Місцеві озера мають характерний зеленуватий відтінок, тому що живлять своїми водами зелені долини внизу;
• найбільший льодовик – це Аустфонна. Він займає колосальну площу у 8 412 км2. Після Гренландії і Антарктиди – це найбільша крижана шапка планети;
• на третьому за величиною в країні льодовику Фолгефонна розташований однойменний національний парк. Тут також організовані лижні курорти. Можна зайнятися сходженням в гори. Однак, як уже говорилося, без професійного гіда краще цього не робити, адже льодовики можуть бути не тільки нескінченно красивими, але і «безжальними»;
• Свартісен. Цей льодовик включений до складу національного норвезького парку Сальтфьелле-Свартісен. Власне, є два льодовика – західний і східний Свартісен. Тут, як і в інших місцях, розвинений туристичний бізнес, і кожному обов’язково знайдуть заняття до душі і гаманця.

Багато туроператорыв пропонують спеціалізовані тури по льодовиках Норвегії. Не забудьте тільки оформити медичну страховку – в такій подорожі її наявність вкрай важлива.

Ставлення до вікінгів досить суперечливе, проте ніхто не стане заперечувати, що це були дійсно мужні люди, гідні поваги. Неспроста навіть саме слово «вікінг» походить від «viking», що в перекладі означає «йти в море, щоб добути багатство і славу». Втім, є і другий варіант: «vikingr» – «людина з бухти».

Завойовницькі походи

Вікінгів прославили знамениті завойовницькі походи. Починаючи з VIII століття і протягом майже трьохсот років цей народ здійснював набіги на країни Європи. Вони підпорядкували собі великі території.

Вікінги відрізнялися жорстокістю. Часто випалювали без будь-якої вагомої на те причини цілі населені пункти, а їх жителів безжально винищували, або гнали в рабство. І це навряд чи можна вважати дивним, якщо брати до уваги те, що весь спосіб життя вікінгів був підпорядкований одному – війні. Найбільшою доблестю вважалася загибель на полі брані. Загиблий в битві вікінг гарантовано потрапляв в рай – в країну Вальхаллу. Там безперервно ведуться славні битви, а після битв ллється рікою вино, і танцюють прекрасні жінки …

Досягнення вікінгів

Досягнення вікінгів в основному стосуються мореплавства і військової справи. Навіть в ранній період свого розвитку цей народ володів навігаційними знаннями на значно вищому рівні, ніж інші жителі Європи.

Втім, ходили по морю і воювали вікінги аж ніяк не від хорошого життя. Суворий клімат не особливо викликав довіру до заняття скотарством і землеробством. Саме тому вікінги і були змушені шукати щастя на інших землях.

Чи був у вікінгів компас, достеменно не відомо. Є відомості про «сонячний камінь», який допомагав орієнтуватися на морі і який мав один з королів вікінгів. Однак чи був це саме компас, до сих пір ведуться суперечки.

Звичайно ж, вікінги привнесли чимало нового і в військове мистецтво. Вони не йшли напролом, а дотримувалися певних стратегічних і тактичних правил. Їм же належить чимало удосконалень і в зброї, і в бойовому оснащенні кораблів. Типова зброя вікінгів, за допомогою якого вони завоювали значну частину Європи, це:

• скандинавський меч;
• сакс (бойовий ніж);
• скандинавська сокира (бойова сокира);
• цибуля;
• північний спис.

Складання саг – ще одне досягнення вікінгів. Завдяки їх таланту, до нас дійшли оповіді про великих воїнів, королів і їхні діяння. Таким чином, можна одночасно говорити як про своєріднуий літопис, так і про розвиток усної народної творчості.

Вікінги в сучасній культурі

Сучасна культура не могла обійти стороною вікінгів. У тій же Норвегії є Музей вікінгів. Правда, розташований він не в Бергені, а в Осло. Але в Бергені туристу неодмінно розкажуть кілька історій, пов’язаних з цим народом і містом. Хоча за часів, коли Берген був заснований, епоха вікінгів наближалася до завершення.

Вікінгам присвячено чимало літературних творів, фільмів і пісень. Вони стали героями картин багатьох художників, а в XXI столітті – комп’ютерних ігор.